Про ЛСС, мрії і нічні думки (ну вже ДУУУЖЕ довгий пост )

Повернулася з нашого західноукраїнського ЛСС. Кльово було, не зважаючи на те, що трохи злилася, бо мало людей у фасіків на сесіях сиділо... Але з іншого боку була якась своя трохи розслаблена атмосфера... Може воно нам і треба перед рекрутментом і тим, що почнеться після =))))
Сьогодні була сесія по цілях чи то мріях. Трохи напав депресняк після того... Бо знов згадала, який ще довжелезний шлях треба пройти, щоб здійснити ту мою мрію і хто знає, скільки ще років і сил доведеться потратити... Хоч і почала вже той шлях... Ех, заздрю деколи тим людям у яких мрії приземлені...Ну нічого... Раз почала, то буду рухатись далі. Лиш би вистачило сил і терпіння...

Дуже жаліла, що не було десь поблизу Інтернету, щоб добратися до блогу, бо на ЛСС мене переслідувало купу емоцій і думок. Тому взяла те, що було у мене під рукою - мій блокнот - і все записала туди, давши при цьому самій собі обіцянку, що передрукую все сюди :) Потім зранку, коли все прочитала ще раз вирішила, що все-таки деякі свої емоції варто залишити лише для себе, крім того і так є про що писати :)


4.09.2009 (чи то швидше 5.09.2009), 2:53 ночі

Жаль, що під рукою нема Інтернету, бо пальці аж чухаються написати щось у блозі про сьогодні, сьогоднішні емоції і купу думок в голові. Тому витягую свій блокнот і, зручно вмостившись на ліжечку, пишу усе =)

Сьогодні на повноправтсво подавались Олег і наше дорогеньке Кольосіко =) Я сама не очікувала, що цей вечір буде ще на стільки емоційно насичений і для мене (ну просто я переживала так само, ніби я подаюсь =)))

Як і не очікувала колись, що АІЕСЕК на стільки здружує людей і ще й за такий короткий період... Просто пам*ятаю свої думки, коли ще фрешкою була. Дивилася на тих людей, які були в ЕВ чм подавались в ЕВ і не вірила, що вони можуть бути на стільки хорошими друзями. Я думала, що це просто лицемірство - гарна картинка, яку виставляють на показ для всіз решту. Я думала, що зі мною навряд чи так буде, бо я не з тих людй хто швидко відкривається перед іншими і показує себе справжню... Занадто часто напевно люди,яких я вважала колись друзями, робили мені боляче... І тому близьких людей я ретельно фільтрую від всіх решту...

Але сталося інакше =) На щастя, думаю =) Бо тут я знайшла тих людей, які стали мені дорогими по справжньому і з якими я відкрита... Ну може не на 100 %, бо на 100% я відкрита тільки з собою... І потім вже я стояла на виборах, щиро переживала за Марту,яка подавалась на ЛСПа,як і я, і за Любцю потім, коли ми були вього лиш двоє на віце-президентів. Пам*ятаю той момент, коли мене оголосили і вилили воду на мене і довгу паузу (ну не знаю,чи вона довга на справді була, бо ва виборах деякі хвилини здаються роками) перед тим,як оголосили Любцю. За тих кілька хвилин (чи секунд - не знаю) встигла передумати всьо, що хочеш і остання моя думка була, що якщо зараз її не виберуть, бо я добре комусь надаю по мозгах... Просто бачила,як переживає Любця і знала, що вона кльовий ТМщик. Але, на щастя, все обійшлося)))

Ну і наше ЕВ. Я вже не раз казала, що без цих людисьок зараз не уявляю свого життя і безмежно люблю їх всіх :*

Тому,якщо в когось були якісь думки,як в мене на початку,беріть патик і женіть їх геть :)))

Тепер знов про Олега і Лілю :)
Я спочатку сама не помічала, що так за них переживаю... Краще сказати не за них, а з ними, бо я то впевнена була, що їх виберуть ;) Коли я це помітила? Під час Ліліного спіча, коли в мене чуть сльози не покотилися. Взагаліто сльози мені наверлалися і під час спіча Олега теж. Частково то напевно від співпереживання, а частково від спогадів, які раптом нахлинули від тих спічів, запитань і відповідей.

Чомусь Згадалося,як подавалась я. То було на літньому ЛСС минулого року - станній конференції як ЕВ виконавчої ради Тані Михайлюк. Може того, то ЛСС було суперемоційно насичене для мене. Думаю про те, як змінилась від того моменту, коли на мене вперше вилили воду.. Здається, з того часу пройшло років 10. Нє. Не 10 =))) Не все так трагічно =)))

Зараз я намагаюсь втягувати і запам*ятовувати всі такі кльові моменти і ті емоції, те відчуття щастя, які переживаю в той момент... Просто чомусь останнім часом у мене з*являється все частіше нав*язливе передчуття, що то мій останній рік в організації. В такі моменти у мене починають навертатися сльози на очі і я просто відчуваю, ніби мені частково перекрили повітря і тоді я хапаюсь за найменший момент і емоції, щоб мати що згадувати потім - поки мій @досвід ще не закінчився...

І хоч знаю, що, швидше за все, буду подаватися в МС, але ніхто не хнає, що з того вийде і чи вдасться мені туди без ЛСП досвіду... Ще й це передчуття мучить все частіше... Заспокоюю себе лише тим, що у Борюса ЛСП досвіду теж не було... Але знову ж таки було 2 роки досвіду в ЕВ... Ще й тенденція погана: якщо я дуже хочу на якусь позицію, мене на неї не вибирають... так вже двічі було... Ех, буде, що буде...

Давно вже хочу написати про свій АІЕСЕК і свою історію, але ніколи часу не вистачає... Ну думаю знайду якось все-таки...

Усе. Починає тягнути на сон... Треба лягати спати. У кімнаті ще нікого, крім мене. Вічно лягаю спати найшвидше. Треба то якось виправляти, але не сьогодні, бо завтра читати важку сесію по рейзингу. Переживаю, як її будуть спиймати делегати і чи будуть сприймати... Ну все. Кажу всім солодких снів, хоч вони і не в кімнаті =)


5.09.2009, близько 5 години ранку

Просинаюсь від того, що Любця каже щось на зразок: "Тепер все офіційно" чи щось в тому роді. На решті :) А то я вже починала думати, скільки їм ще зі Стасіком часу треба, щоб почати зустрічатись :))) Рада за них :) Усьо сплю, бо фасіку треба бути свіженьким :)

Ніч з 5 на 6 вересня, 02:37 ранку

Г-г-г :)))) Здається це вже починає входити в звичку писати по ночах)))

Сиджу на ліжку і збираюся спати, але як завжди перед сном, роблю собі маленький евалюейшин і селфріфлекшин... Чомусь вдома ніколи нема часу подумати над цим і тому переважно займаюся таким на конференції.

З коридору чую звуки "My immortal" під гітару і голоси Марти і Кольосіка,які активно підспівують :) Знаю, що вони собі сидять зараз мирно на шкіряному диванчику і біля низ так само сидить Любця :) Знов лювлю себе на думці,як же я їх люблю :)

Сьогодні провела разом з Юлею сесію по рейзингу. Пройшло все здається непогано. Делегати здається не спали (ну принаймні більшість :))) Підходила Любця з Мартою, казали, що кльова сесія. Приємно це чути. Рада, що купа моїх зусиль і витрачених годин на підбір матеріалу(голова йде кругом, скільки я того всього перелопатила!) і презенташку пройшли немарно :) А найбільше мене злило,як впихнути те все основне в 1,5 години. Ще б делегати після ЛСС на практиці те все застосовували! Більше ні від кого не чула ніяких відгуків, але слухи ходять, що делегатам сподобалось і навіть Ларі сподобалось. Ну принаймні Марта так казала. Жаль, що евалюашок нема :( Бо слухи слухами... Ну мені сподобалось, як ми зЮлею її вели і мене поперло фасилітувати цю сесію :)

Сьогодні я відчула, що досить виросла як фасік за цей рік... І що у мене вже є непоганий досвід, який я непроти передати новим чи майбутнім фасікам... Жаль, що мене на ТтТ не взяли :( Бейсік я би точно змогла фасилітувати... Ну нічого - буду подаватися на Нові Горизоти :) Чекаю-недочекаюся :)

Хотіла б ще про щось написати, але страшенно хилить на сон. Г-г-г :))) Краще зараз нікому не бачити мій почерк в блокноті :)))) Знов в кімнаті лише я... Нє Ну всьо. На наступній конференції не буду лягати найперша. Треба шось з цим робити :))) Але то буде на наступній :) А зараз всім на добраніч! :)