AIESEC до AIESECa

От нарешті знайшла трохи часу на те, щоб розказати,як то все було =)

Отже, звідки я дізналася і як потрапила.

Вперше про AIESEC почула в 11 класі. Готувалася до вступних на туризм і у цьому мені помагала моя подруга Леся,яка тоді вчилася на 5 курсі.

Одного разу Леся десь раптом пропала... Приблизно на 2 місяці. Як виявилося потім, вона була в Польщі на стажуванні. Приїхала, ділилася враженнями і перший раз згадала про НЬОГО (AIESEC тобто =) . Тоді я подумала, що кльово. Треба собі назву запам*ятати - може колись теж поїду.

А ще я трохи ображалась на Лесю, бо вона не хотіла мені показувати дякі фотки з конференції і стажування. Сказала, що я не зрозумію. Добре, що не показала =)))

Потім ми ще кілька разів говорила про AIESEC. Леся розказувала, що там кльово, знайшла купу друзів і т.д. І ще постійно жаліла,що дізналась про нього аж на 5 курсі. Казала, щоб я, коли буду вчитися в універі, не прогавила свій шанс і прийшла раніше. Потім Леся поїхала в Німеччину, а наша розмова якось трохи призабулася...

Згадала я про нашу розмову тільки восени 2005 р., коли побачила афішки. Довго думала,чи йти на презентацію. Всі промоматеріали англійською були і воно мене відлякало. Переживала, що у мене недостатній рівень. Вирішила почекати рік.

Рік пройшов. Знову бачила афішки. Знову вагалася. Подумала, що піду на презентацію, але я її успішно провтикала. Не пам*ятаю чого.

Пройшов ще один рік. Як сьогодні пам*ятаю йшла в нульовому корпусі по переході в 5 корпус і побачила афішку з дівчинкою і It's up to you питанням про мрії. І тут мене ніби щось по голові стукнуло. Потім побачила, що це той самий АІЕСЕК, про який Леся говорила. Я подумала, що хочу спробувати і по барабану,який у мене рівень англійської... Записала, коли презентація. Блін, у мене 5 пара... Ех, нічого раз прогуляти можна...

От так все починалося =)